Десятиденний презентаційний тур. "ВОЇНАМ СВІТЛА" та "ЖИВИ НАДІЄ!" на Тернопіллі та Дніпропетровщині.


Першими запросив колектив Торгово-економічного коледжу у м. Тернополі. (відповідальна за організацію  Патара Бачія)
Тут зберуться співавтори Тернопілля разом із тернопільчанами. Організацію зустрічі взяла на себе п. Патара Бачія. Сподіваємося що до цього долучаться і тернопільчани. 
Із Закарпаття будуть Степан Жук та Валентина Попелюшка із маленьким Теодорчиком.
детальніше тут: ►►►

Другий день цього туру розпочнеться у чи не єдиній в Україні (а схоже і за кордоном) озернянській шкільній церкві о 12:30.
Тут співавтори зможуть презентувати свої вірші та вірші інших авторів, які ввійшли до обох збірок. 
Зустрічно готують свої виступи школярі озернянці. 
Після завершення, бажаючі зможуть зібратися у кафе-ресторані ЗУПИНКА п. Калушка Богдана для участі у практичному майстер-класі по виготовленні зшитих книг з твердою палітуркою із чистого листа.  (відповідальна за організацію Лариса Корнак )
Детальніше тут:  ►►►  або безпосередньо на сайті  озернянської школи ►►►
 

1 квітня.  (відповідальна за організацію Надія Таршин )
Ще готуючись до поздки, наш Теодорчик чи то не дочув, чи щось по-своєму зрозумів, але їхав він "до діда Петровського" (а ми - до Дніпропетровська smile emoticon. Отож по приїзді, щоб не розчаровувати дитину, на привокзальній площі "діда Петровського" ми йому показали - і досі там стоїть, нікому не заважає. Біля того "діда" і забрав нас "спецрейс", організований Надія Таршин. Спочатку пасажирів було троє, а по дорозі до нас підсідали жіночки з варениками. Це не могло не розчулити - готуючись до зустрічі з бійцями, Надія Павлівна та її подруги наліпили чимало вареників, щоб не тільки культурною програмою розважити наших героїв, а й смачною домашньою їжею нагодувати. До вареників згодилася і привезена нами з Закарпаття ковбаска від "Світу м'яса". По дорозі на цю зустріч розвіртуалилися і з Лариса Омельченко . Для мене і вся подорож, і саме ця поїздка були з ностальгічним присмаком - у Дніпропетровську я навчалася, а в Орлівщині за Новомосковськом, де й відбувалася ця зустріч, проходили наші три навчальні практики, отож відвідані місця для мене не чужі. Хлопцям цього дня пощастило отримати в подарунок не тільки книги "Воїнам Світла", а й диски з піснями від Юрій Старчевод. Хоча всю поїздку нас супроводжував прохолодний дощ - на душі було тепло. Слава Україні! Героям слава!
 
2 квітня.  Презентація  для  особового складу Добровольчого українського корпусу "Правий сектор"    (відповідальна за організацію  Ала Мегель)
Зранку заїхали до мого інституту (щоправда, тепер він має статус університету), залишили те, що в поїздці не знадобиться, і, на неймовірну радість Теодорчика, сіли в трамвай. У нас в Мукачеві трамваїв нема, тому він був у неймовірному захваті від цього "екзотичного" транспорту. Ми - теж, бо вартість проїзду всього 1,5 грн (хоч би не навректи).Доїхали до кінцевої 1-го маршруту - залізничного вокзалу - і пішки пройшлися до автостанції. Там, де був автовокзал в роки моєї юності, тепер відбудували розкішний торгівельно-виставковий центр, а новий автовокзал, не менш величний, трішки далі. По дорозі до вокзалу нам трапився пес, що просив милостиню. Дали йому пару шматочків ковбаски від свого "тормозка".
Цього дні ми їхали в гості до ДУК ПС. Тобто, до найпатріотичніших. Теодорчик в автобусі встиг виспатися. Їхали більше двох годин. Коли проїжджали вказівник "Дебальцеве - 4", ми зі Степаном мовчки переглянулися. І хоча, звісно, це було зовсім інше Дебальцеве, відчуття війни нагадоло про себе.
На станції прибуття нас вже чекала Алла, я її ще з автобуса помітила. Востаннє (тобто, вдруге) ми бачилися в січні минулого року на майдані. Відтоді, як Алла на війні, постійно слідкую за її дописами, вірю їм більше, ніж новинам з "ящика"... Вже привіталися, пройшли пару кроків у напрямку автівки, і раптом чую за спиною веселий голос Степана: "О! Пані Алла!" Не зрозумівши, що це за запізніла реакція, повертаюся до чоловіка, а він мені вказує на авто. "ПАНІ АЛЛА" - то номерний знак Аллиної автівки. Розповідає, водити машину навчилася нещодавно, цитує когось з побратимів:"На війні кожен мусить уміти водити машину, бо це може врятувати чиєсь життя..." Каже, іноді хлопці жартують: "Піду помию спинку "ПАНІ АЛЛІ" smile emoticon
А потім був незабутній дотик до легенди. Перед такою кількістю людей в камуфляжі ми іще не виступали. Хочеться написати багато, та краще дивіться світлини.
Цього дні ми їхали в гості до ДУК ПС. Тобто, до найпатріотичніших. Теодорчик в автобусі встиг виспатися. Їхали більше двох годин. Коли проїжджали вказівник "Дебальцеве - 4", ми зі Степаном мовчки переглянулися. І хоча, звісно, це було зовсім інше Дебальцеве, відчуття війни нагадоло про себе.На станції прибуття нас вже чекала Алла, я її ще з автобуса помітила. Востаннє (тобто, вдруге) ми бачилися в січні минулого року на майдані. Відтоді, як Алла на війні, постійно слідкую за її дописами, вірю їм більше, ніж новинам з "ящика"... Вже привіталися, пройшли пару кроків у напрямку автівки, і раптом чую за спиною веселий голос Степана: "О! Пані Алла!" Не зрозумівши, що це за запізніла реакція, повертаюся до чоловіка, а він мені вказує на авто. "ПАНІ АЛЛА" - то номерний знак Аллиної автівки. Розповідає, водити машину навчилася нещодавно, цитує когось з побратимів:"На війні кожен мусить уміти водити машину, бо це може врятувати чиєсь життя..." Каже, іноді хлопці жартують: "Піду помию спинку "ПАНІ АЛЛІ" smile emoticon
А потім був незабутній дотик до легенди. Перед такою кількістю людей в камуфляжі ми іще не виступали. Хочеться написати багато, та краще дивіться світлини.

   Ще кілька вражень.
   Отож, ми в гостях у ДУК ПС, дякуючи невтомній і самовідданій Alla Megel.  Приємно вражені тим, що побут бійців таки налагоджений, тобто в часи перепочинку і затишь хлопці та дівчата мають де й помитися, й поїсти не "сухом'ятку", а все ж хоч не вельми багату (м'ясо - рідкість і розкіш), та варену їжу - "перше, дкуге і компот". Отож нас з дороги гостинно нагодували, навіть пиріжечки з капустою - мої улюблені smile emoticon
Столи їдальні дуже красномовно розповідають про любов цивільного населення до своїх захисників - консервація, мед, печиво та цукерки. Під стіною - дерев'яний хрест, а на рушнику - коровай з надписом "Повертайтеся живими" та обереги.
Алла робить нам невеличку екскурсію територією, і ми знову повертаємося в кімнату інфоцентру. Час летить так стрімко, тем для спілкування - безліч. Все якось спонтанно, сумбурно і... надзвичайно.
Після загальної вечері повертаємося до великої їдальні, щоб "на десерт" порадувати бійців невеличким концертом та подарунками - привезеними книгами "Воїнам Світла". Кожна подібна зустріч щоразу на грані експромту, оскільки і виступаючі, і глядачі, і умови завжди відрізняються. Хвилююся, звісно, оскільки вперше вестиму зустріч з такою кількістю людей у камуфляжі, легендарних, неодноразово перевірених на міцність запеклими боями. І ще одне бентежить - подарунків вистачить не кожному, хоч і привезли книг чимало. За яким принципом дарувати? Віддаюся волі обставин - щось по ходу проясниться. Як завжди, турбуюся за Теодорчика - на двох із трьох попередніх виступах він по-дитячому безцеремонно просився в туалет прямо посеред пезентації, "подарувавши" мені хвилини екстріму smile emoticon Та й щоразу очима шукала його в залі, щоб потім не шукати по всій території.
   Зі співавторів - я, Юрій Старчевод з незмінною подругою - гітарою та господиня "зали" - Алла Мегель. Отак по черзі й читаємо, співаємо, додаючи відеоролики пісень на слова збірника - у залі є проектор, а два зшиті простирадла слугують екраном.
   Підказка щодо подарунків приходить сама по собі - хочу читати вірші інших авторів, напам'ять знаю тільки "Баладу про дві душі", а читати важко навіть в окулярах, зір, на жаль, лишає бажати кращого. Степан давно радив мені залучати до читання віршів з книги бійців, та раніше я якось не наважувалася. А тут це було чи не єдиним виходом - "Хто любить поезію і хоче отримати подарунок, вийдіть і прочитайте будь-який вірш з цього подарунку", - якось так запрошую присутніх до спілкування. Спочатку дуже сором'язливо і неохоче, а далі - один за іншим виходять і читають, після чого книжечку забирають з собою. "Чекай мене, я повернусь" Василя Ковтуна, "Тепер я вже знаю, як може горіти метал" Олександра Бригаса у виконанні бійців набувають зовсім іншого звучання, ніж в чиємусь з авторів. Алла Мегель, крім власного, читає "Кіборгів" Наталі Мазур.

"Та стоять:Дев`ятий, Ворон, Гном,Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…А над ними – небо полотном,А у них життя на вістрі леза."
А вона, Алла, знає кожного з них особисто...
   Викликаю наступного читця, і раптом чую від бійця, котрий виступав трохи раніше і вже перелистував отриману книжечку: "А можна замовити, щоб прочитали вірш зі сторінки 145?" Та звісно можна! Відкриваю - Любов Пікас, присвята Яні Зінкевич... Ще працюючи над книгою, я звернула увагу на цей вірш, думала - відшукати б якось цю Яну, котра
"Молоденька, всього дев'ятнадцять!А звитяг вже - на книгу товсту!"
   А тут, в Правому Секторі, дівчину, що врятувала життя багатьом, знає кожен. Шкода, що самої Яни в залі не було, але і вірш про неї прочитали, і книжечку їй передали.
   Серед присутніх було чимало дівчат у камуфляжі. Коли одна з них наважилася вийти прочитати вірш, я, як завше, подаю їй книгу, а вона сором'язливо: "А можна, я власний вірш прочитаю?" І мурашки по шкірі від вилитого в поетичні рядочки болю втрати давнього друга, після смерті котрого Галина приїхала в ДУК, щоб пройти стежинами друга Степана і написати про нього книгу...
   Потім пізно увечері на невеличкій кухоньці в будівлі інфоцентру Жук Степан запише на диктофон прочитаний Галиною вірш, обмінявшись телефонами, запросить на наступну презентацію книги до Дніпропетровська, де наша Зірочка потрапить у кадр місцевого телебачення і наш синочок подарує їй найщиріший дитячий поцілунок.
   А ми, доторкнувшись до легенди, крім книг "Воїнам Світла" та "Живи, Надіє!" залишимо в бібліотечці інфоцентру надану нам співавторомГалина Жубіль книгу "Сучасне весілля по-українськи" - нехай хлопці та дівчата якнайшвидше повернуться до мирного життя і, хто ще не в парі - знайде свою половинку і по встеленій щастям доріжці пройде життєвий шлях під бездоганно мирним небом!

3 квітня.  Презентація у центральному шпиталю для воїнів, які знаходяться на лікуванні, медперсоналу та волонтерів Дніпропетровщини. (відповідальний за організацію Надія Таршин)


4 квітня.  Презентація у центральній бібліотеці м. Дніпропетровськ.  (Відповідальна за організацію - Людмила Лєгостаєва)
  

Віта Дольче у терміналах ПРИВАТ БАНКУ. Внески без комісії і крединих карток.

    Термінали нашого нового партнера Приватбанку по Україні та за кордоном  до послуг меценатам!
Скласти пожертву на підтримку програми реабілітації поранених бійців АТО та видруку і розповсюдження подарункових видань ВОЇНАМ СВІТЛА та ЖИВИ НАДІЄ від  БФ "ВІТА ДОЛЬЧЕ" та волонтерської видавничої групи "СЕРЦЕ ПАТРІОТА"  можна у будь-якому терміналі ПриватБанку в різних куточках України, зокрема Українського Донбасу, а скоро і вільного Українського Криму.
    Відтепер дуже просто і без комісії для жертводавця кожна щира та небайдужа до інших людина може здійснити власну пожертву навіть без наявності жодних кредитних карток а лише за допомогою вашого мобільного телефона ...
При чому за рухом всіх коштів БФ "ВіТа ДОЛЬЧЕ інтерактивно може слідкувати кожен бажаючий на ВЕБ сторінці  фонду за  адресою: ►►► ЗВІТ ПРО РУХ КОШТІВ

Озвучення авторських творів збірника ВОЇНАМ СВІТЛА та ЖИВИ, НАДІЄ

    Волонтерська видавнича група "СЕРЦЕ ПАТРІОТА" розпочинає роботу по організації та збору авторського та дикторського озвучення творів, які ввійшли до збірки ВОЇНАМ СВІТЛА. 
Одним із перших відеокліпів як приклад пропонованого нами формату є авторське озвучення Василь Ковтун власного твору "Чекай мене. Я повернуся". 
Як варіант, озвучення буде проводитися у стаціонарній студії звукозапису на фоні фото чи відеомонтажних роликів. Окрім того, передбачено присутність кількох варіантів озвучення одного і того ж твору від різних виконавців або ж музичний твір чи музичний фоновий супровід.http://youtu.be/E4FdK9A5AJw
Подібна робота проводилася із творами Лесі Українки ►►► http://ozdorov.info/
    Слідкуйте за роботою на основному сайті проекту від Благодійного фонду "ВІТА ДОЛЬЧЕ" www.vita.ozdorov.info куди прошу зголошуватися небайдужих, хто володіє Божим даром СЛОВА..

Презентація ВОЇНАМ СВІТЛА та ЖИВИ, НАДІЄ у Музеї книги та книгодруку в Печерській Лаврі

Презентаційний цикл із уже традиційним  майстер-класом по виготовленні зшитої книги в твердій палітурці у домашніх умавах за одну годину по авторській методиці волонтерської видавничої групи СЕРЦЕ ПАТРІОТА,  відбувся нещодавно і у  столиці України.
    Але для початку пропонуємо переглянути теле анонс Благодійної презентації збірок ВОЇНАМ СВІТЛА та ЖИВИ, НАДІЄ у Музеї книги та книгодруку що на території Печерській Лаврі в м. Києва 14 березня 2015р. Дебютний виступ у прямому ефірі Василя Ковтуна - одного із ста співавторів та чи не єдиного активного помічника в організації події, яку, завдяки його друзям, вдалося провести змістовно, насичено та незабутньо. 
 СЛАВА НЕБАЙДУЖИМ, справжнім українцям! 
  Київ, НЕ СПИ...



ВОЇНАМ СВІТЛА - СЛАВА! СЛАВА! СЛАВА!




Незважаючи на катострофічний брак часу перед нинішнім від'їздом до Києва, не можу не поділитися емоціями від учорашнього заходу, повний фотозвіт якого двома постами нижче. Це було незабутнє дійство. У читальній залі Мукачіської бібліотеки, тематично оформленому його гостинною господинею Тетяна Туряниця, зібралися старшокласники клькох місцевих шкіл, щоб допомогти нам зі Жук Степан приготувати подарунки запрошеним у гості бійцям, що після бойових поранень лікуються в госпіталі. Дівчатка та вчительки допомагали мені зшивати книги, хлопчики разом зі Степаном клеїли палітурки, а хто з дітей не був задіяний у циї процесах, разом з Танею плели жовто-блакитні браслети-обереги для бійців.
    Потім до нас приєдналися курсанти Мукачівського військового ліцею, для яких спілкування з учасниками бойових дій - не просто зустріч з цікавості, а найважливіший урок мужності, патріотизму, людяності.

Благодійний майстер-клас виготовлення книг

      Благодійний майстер-клас по виготовленню подарункових книг ВОЇНАМ СВІТЛА та ЖВИ, НАДІЄ разом із  майстер-класом виготовлення квітів для воїнів та своїх мам і сестер, організованого волонтерами у Мукачево 07 березня 2015.
   Запрошуємо переглянути фотозвіт події►►►  http://goo.gl/XndBaz

 Наступна аналогічна подія відбудеться 12 березня у центральній бібліотеці м. Мукачево,  відтак  14 березня у  Музеї Книги та книгодруку в Києвській Лаврі (початок 11:00)
 Чекаємо співавторів, київлян та гостей столиці а головне - учасників АТО та волонтерів.

(Запрошення для участі у майстер-класах та на презентації надаємо за помітками "відвідаю" у події за адресою: ►►► www.facebook.com

Склад Благодійного фонду ВіТа ДОЛЬЧЕ